КОКАИН Перу COCAIN Columbia Миллерово

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Эх, ребятки, сегодня я хочу рассказать вам просто невероятную историю, которая произошла со мной несколько лет назад.

Однажды вечером, довольно поздно, я решила сделать что-то особенное. Я решила купить кокаин. Через своих связей среди нарков, я узнала, что один тип, назовем его Джонни, может помочь мне в этом деле.

Я связалась с Джонни и договорились о встрече в заброшенном складе на окраине города. Я была на взводе и никакими пэпсами не боялась. Как только я пришла на место, Джонни вытащил из кармана небольшой пакетик с белым порошком и сказал: "Держи, дорогая, не бодяженный кокаин. Закладки будут взрывные!"

Я счастливо улыбнулась и положила пакетик в свою сумочку, даже не задумываясь о последствиях. Моя цель была только веселье и эксперименты. И вот, наконец-то наступила ночь, когда я решила попробовать эту закладку.

Я села за руль своего Мерседеса и отправилась на крышу высотного здания, где я уже заблаговременно припарковала свою машину. Став супервзрывной бомбой, я раздала друзьям по номерам, чтобы они тоже пришли на крышу.

Людей собралось довольно много. Мы все были нарки и даже не скрывали этого. Мы смеялись, шутили и шеймили друг друга, чувствуя себя настоящими королями мира наркотиков. Одни юзали кокаин, другие спайсик или что-то еще, но это не имело значения. Мы были свободны и счастливы в своем безумии.

А вот и момент истины! Я достала пакетик с кокаином и аккуратно насыпала его на зеркальце, которое было у меня в сумочке. Вдыхнув запах, я заметила, что в воздухе повисла особая атмосфера. Я почувствовала, как энергия и сила наркотика проникли в каждую клеточку моего организма.

Я поняла, что настало время танцевать. Заводная музыка зазвучала из моего Мерседеса, и я начала двигаться в такт. Ритм музыки и кокаин превратили меня в настоящую танцующую богиню.

Я стояла на крыше, в окружении своих друзей, и казалось, что мы слились воедино с ночным городом. Свет фонарей, мерцающие звезды и блеск наших глаз создавали неповторимую картину.

Мы танцевали до рассвета, несясь в своем безумии и ощущая себя неуязвимыми. Ведь мы были нарки, мы были свободны и ничто не могло нас остановить.

Но со временем эффект кокаина начал угасать, и я осознала, что все это было всего лишь иллюзией. На самом деле, мы были просто группой потерянных душ, которые пытались заполнить пустоту в своей жизни наркотиками.

Я посмотрела на своих друзей, и в их глазах я увидела ту же печаль и одиночество, которые я испытывала сама. Мы начали ходить на лекции, сеансы психотерапии и поддерживали друг друга.

И поэтому, ребятки, я сегодня могу сказать – я больше не юзаю. Я не нарк, я осознанная и счастливая человеческая сущность, которая нашла смысл и радость в жизни. Настоящая жизнь ждет нас на твердой почве, а не на том туманном пути саморазрушения.